Благодійництво

Благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність.
    Благодійна діяльність – добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.
    Благодійна організація – недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.
    Благодійники - фізичні та юридичні особи, які здійснюють благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги.
    Набувачі благодійної допомоги – фізичні та юридичні особи, які потребують і отримують благодійну допомогу.
    Меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної діяльності.
     Спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені(найменування), свого знака для товарів і послуг.
     Благодійництво, благодійна діяльність здійснюється на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування. Діяльність благодійників і благодійних організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з державними органами і не позбавляє права на отримання державної допомоги.
    Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом самостійно або разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому порядку. Особливості здійснення волонтерської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про волонтерську діяльність». Президент України,депутати посадові і службові особи державних органів та органів місцевого самоврядування, а також члени їх сімей можуть займатися благодійництвом і благодійною діяльністю тільки в межах отриманих і задекларованих доходів.

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються у таких напрямах:

1. Сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища;
2. Поліпшення матеріального становища набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, та інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам. Які через фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;
3. Подання допомоги громадянам, які постраждали в наслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів,нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;
4. Сприяння розвитку науки і освіти,реалізації науково-освітніх програм, подання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням;
5. Сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей художньої творчості.;
6. Подання допомоги талановитій творчій молоді;
7. Сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, памяток  історії та культури, міць поховання;
8. Подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;
9. Сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи;
10. Сприяння розвитку охорони здоров’я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у поданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні особливості потребують соціальної підтримки та піклування;
11. Сприяння захисту материнства та дитинства, подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім’ям.
Засновниками благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років,а також юридичні особи незалежно від форм власності. Благодійні   організації можуть утворюватись в таких організаційно-правових формах: членська благодійна організація;благодійний фонд благодійна установа;інші благодійні організації (фундації,місії,ліги). Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні. Благодійна організація набуває права юридичної особи з моменту її державної реєстрації. Ліквідація  благодійної організації здійснюється в установленому законодавством порядку. З метою здійснення благодійної діяльності благодійні організації мають такі права: самостійно вирішувати питання про подання благодійної допомоги її набувачем, використовувати цільові пожертвування, що подаються благодійниками на реалізацію благодійної програми згідно з умовами цього пожертвування; утворювати відповідно до законодавства України свої відділення, філії, представництва; утворювати спілки, які сприяють виконанню статутних завдань; обмінюватись інформацією та спеціалістами з відповідними організаціями зарубіжних країн; організовувати збір благодійних пожертвувань та внесків від фізичних, юридичних осіб, іноземних держав та міжнародних організацій;постійно визначати форми, об’єкти, суб’єкти і обсяги благодійної допомоги;відкривати рахунки(у національній та іноземній валютах) в установах банків; засновувати засоби ЗМІ, підприємства і організації, займатися видавничою діяльністю;бути членом інших благодійних організацій; мати власну символіку, яка підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України «Про об’єднання   громадян».
Благодійна програма приймається благодійною організацією і є комплексом благодійних заходів, спрямованих на вирішення завдань, що відповідають статутним цілям організації. На фінансування благодійних програм повинна використовуватись вся сума надходження, що надійшла за фінансовий рік від підприємств і організацій, за винятком адміністративно-господарських витрат, пов’язаних з функціонуванням благодійної організації. За умови реалізації довгострокових програм використанням коштів здійснюється відповідно до термінів, визначених цими програмами.

Статут (положення) благодійної організації

 Назва, місцезнаходження, статус та організаційно-правова форма благодійної організації;
 Предмет, цілі, завдання та основні форми благодійної діяльності;
 Порядок внесення змін до статуту благодійної організації;
 Джерела фінансування та порядок використання майна і коштів благодійної організації;
 Порядок реорганізації або ліквідації благодійної організації, використання її майна і коштів у разі припинення діяльності;
 Умови і порядок прийняття в члени благодійної організації та вибуття з неї;
 Права і обов’язки членів благодійної організації.
Благодійна організація зобов’язана забезпечити виконання статутних завдань,  вільний доступ до свої звітів, документів про господарську та фінансову діяльність. Засновники та працівники благодійної організації не мають права отримувати матеріальних переваг і додаткових коштів і зв’язку із своїм становищем в цій організації, крім тих, передбачені Законом. Тому з цього випливає висновок, що учасники не мають матеріальних переваг чи прибутку.
Україна має багаті історичні традиції у сфері благодійництва та меценатства. На весь світ звучали імена відомих українських меценатів та промисловців Терещенків, Ханенків, Бродських, Галаганів, Любомирських… Зокрема славетна династія Терещенків залишила нащадкам храми, медичні установи, громадські споруди в різних містах України.
За підрахунками вчених Україна займає достатньо високе місце серед країн, з найбільшою кількістю благодійних організацій, об’єднань.

В Україні успішно діють наступні благодійні організації:

 Міжнародний благодійний фонд «Ейдос». Мета:: надання фінансової допомоги молодим митцям та їхнім перспективним ідеям, які відображають найважливіші аспекти суспільного життя художньо-мистецькими засобами.
 Незалежна, неурядова, соціальна благодійна організація СОС Дитячі містечка. Мета: захист дітей, що залишилися без батьківської опіки, захист їхніх прав та інтересів, сприяння розвитку цих дітей.
 Всеукраїнський благодійний фонд «Ініціатива заради майбутнього». Мета: реалізація культурологічних та освітніх проектів й програм в Україні.
 Незалежна, неурядова, неприбуткова, неполітична благодійна організація «Шлях до майбутнього». Мета: здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих осіб.
 Благодійний проект «Діти плюс». Мета: забезпечення тривалої підтримки ВІЛ-позитивних дітей-сиріт та дітей, вражених епідемією ВІЛ/СНІДу.
 Благодійна  організація «Обдаровані діти – майбутнє України». Мета: пошук та заохочення розвитку талановитих дітей та молоді, підтримка їх.
  Динаміка статистичних показників кількості благодійних організацій за 2008-2013 достатньо швидко зростає. Це підтверджує думку про популяризацію благодійних організацій серед урбаністичного населення. Перелік благодійних організацій в Україні є не повний, очевидно, що благодійні напрями мають велике значення. Незважаючи на те, що напрями та мета організацій дещо різняться між собою (дехто займається хворими дітьми, дехто талановитою молоддю, а інший – жертвами природних катаклізм), головна мета в них одна: безкорислива допомога іншим. Це дуже важливо, а особливо в наш час, коли всі кудись завжди спішать і не помічають людей, яким дійсно потрібна допомога. На мою думку, благодійність – ідеал милосердя та гуманізму.
Правові та економічні чинники ефективності благодійної діяльності
Значною мірою виникає необхідність у підвищенні ролі громадських організацій у розвитку вітчизняних благодійних тенденцій і безпосередньо участі бізнесу в створення таких організацій. Адже ніколи і ніяка влада не зможе заповнити всі ніші в суспільстві та вирішити абсолютно всі соціальні проблеми громадян. Підвищення ефективності благодійництва потребує того, щоб на зміну  розрізненим і не скоординованим діям держави, бізнесу, суспільства і благодійних організацій повинна прийти сформована комплексна і цілеспрямована система дій при активній взаємодії цих регуляторів. У процес розвитку соціальної сфери має бути включена чітко сформульована і зрозуміла суспільству ефективна система управління регуляторами розвитку благодійництва і благодійної діяльності в Україні, з багатьма факторами, що впливають один на одного. Ця система має охоплювати тривалий період та бути орієнтованою на вмонтування благодійництва і благодійної діяльності в соціальну політику держави. За цих умов, взаємодія держави, бізнесу і суспільства, від імені яких діють фонди та організації благодійності (ФОБ) є наріжним каменем у розробці ефективного механізму управління благодійною діяльністю в Україні. До регуляторів благодійництва в Україні відносять: державу, бізнес-структури, ФОБ.
Правові та економічні чинники ефективності благодійної діяльності. Термін «ефективний» тлумачиться як такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект або викликає ефект. Переважна більшість авторів ефективною вважає діяльність, яка найбільше наближує свої результати до бажаної мети. Ефективність благодійної діяльності залежить від обраного державою стратегічного курсу, її фінансової політики та, відповідно, її складових (соціальної, фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, митної) і нормативно-правового забезпечення.
На мій погляд, можна виокремити три групи взаємообумовлених чинників ефективності благодійної організації:
1.Загальносистемні чинники, що визначають передумови ефективного функціонування благодійної організації, до яких належать ступінь реалізації принципів благодійної організації, організаційна культура, обґрунтованість системи відбору й оцінки організаційних рішень;
2.Чинники управління розвитком благодійної організації – наявність програми розвитку організації, забезпеченість ресурсами;
3.Зовнішні чинники, зумовлені вимогами зовнішнього середовища (стан законодавства, фінансова політика та її складові тощо).
Отже, чинниками ефективної діяльності благодійних організацій є чинники внутрішнього та зовнішнього середовища. До чинників зовнішнього середовища можна віднести стан законодавства, що безпосередньо та опосередковано регулює цей вид діяльності, а також фінансову політику держави. Дослідження сутності фінансової політики та її впливу на ефективність благодійної діяльності не можливе без дослідження її складової – соціальної політики.
Важливе значення для піднесення суспільного добробуту має діалектичний взаємозв’язок фінансової та соціальної політики.. Він знаходить  конкретний прояв у двох визначальних моментах:
1.Фінансова політика має кінцевою метою фінансове забезпечення матеріальних та духовних благ, як важливої умови зростання добробуту населення;
2.Соціальна політика пов’язана з впливом на відносини між людьми,що виникають у процесі використанню ними матеріальних та духовних благ, тобто використання ними умов життя й усебічного вдосконалення ними умов життя й усебічного вдосконалення членів суспільства, виходячи з принципу соціальної справедливості
Виходячи з цього, можна визначити, що фінансова політика благодійних організацій – система заходів і методів, які використовуються для фінансового забезпечення благодійної діяльності та досягнення благодійної мети. Складові фінансової політики благодійних організацій:
 Політика формування благодійних коштів;
 Емісійна політика (випуск благодійних лотерей);
 Політика у сфері управління благодійними ресурсами.
Принципи благодійної діяльності є основою практичної діяльності доброчинної організацій. Шляхом дотримання принципів досягається адекватний стан внутрішнього і зовнішнього середовища організації.  Програма розвитку виконує функції планування, контролю і регулювання благодійної діяльності. Від того, наскільки досконалими є методи планування та управління процесами розвиту організації, обґрунтовані напрями благодійної організації та чітко сформульовані цілі, неабияк залежить ефективність цього виду діяльності.
     Ефективність благодійної діяльності може оцінюватися на рівні різних соціальних груп, і критерії її вимірювання для них різні. Не викликає сумніву також факт, що критерії ефективності завжди відображають цінності тих, хто оцінює - будь то пересічні громадяни, журналісти, політики чи науковці. Кожна з цих груп висуває дещо різні критерії ефективності. Так, наприклад, науковці фокусують увагу на процесуальних індикаторах ефективності, а політики – на результатах діяльності.
     На мою думку, найкращою моделлю для вибору критеріїв ефективності є теорія       Т. Парсонса, згідно з якою життєдіяльність соціальної системи залежить від успішності виконання нею чотирьох функцій, котрі можуть вважатися цілями її діяльності:
1. Адаптації;
2. Досягнення цілей;
3. Інтеграції;
4. Підтримання цінностей.
 Тому критерії їхньої ефективності мають визначатися з огляду на це. До таких комплексних критеріїв доцільно віднести: ступінь узгодженості основних напрямів діяльності з іншими елементами соціального життя, внутрішню несуперечливість й позитивність наслідків цієї діяльності для всіх соціальних груп населення. Якісний рівень надання відповідних послуг.
    Ефективність благодійної діяльності можна розуміти як ступінь задоволеності суспільства результатами цього виду діяльності та розглядати її крізь систему цінностей, що відповідають потребам суспільного життя. У результаті еволюційного розвитку роль благодійних організацій підвищується, бо вони відповідають суспільним потребам. Український учений В.Косинський наголошував, що ті інститути суспільного життя, які не мають під собою фундаменту суспільних потреб та сил, змиваються історичною течією. Тривала історія існування благодійних  організацій є свідченням ефективності їхньої діяльності для розвитку суспільства.
        Першочерговим завданням фінансової політики нині є здійснення цілеспрямованих заходів із використанням різноманітних фінансових інструментів задля забезпечення суспільного  добробуту її громадян:
1. Забезпечення умов для максимальної мобілізації фінансових ресурсів за рахунок різних джерел;
2. Сприяння розвитку благодійної діяльності з метою збільшення надходжень від цієї діяльності в державні цільові фонди;
3. Підвищення ефективності використання матеріальних благодійних ресурсів закладами соціально-культурної (бюджетної) сфери;
4. Забезпечення зростання соціальних гарантій та підвищення рівня життя громадян.
   Результативність фінансової політики багато в чому залежить від того, якою мірою органи державного управління дотримуються й адміністративних цінностей, притаманних демократичним устроям, а також від якості аналізу проблеми й розроблених альтернатив.
   Тому цілком логічним  і виправданим є залучення громадськості до процесу вироблення фінансової політики. Особливо це стосується такого потенціалу, як благодійні організації.

Критерії оцінки благодійності громадскістю:

 Законодавство не встановлює чітких вимог щодо звітності благодійних організацій та її оприлюднення. Можливо, потрібно запровадити публікацію звітності у ЗМІ та на офіційних сайтах.
 Показувати успішне розв׳язання місцевих проблем (“реальні історії” та “історії успіху”).
 Цільове використання коштів.
 Кількість залучених ресурсів.
 Прозорість і своєчасність звітів благодійних організацій.
Ефективність благодійності тісно пов’язана   з існуванням церкви. Основна місія церкви – проповідування про спасіння, благодійність і милосердя. Церква, проповідуючи про Боже милосердя, з одного боку є ініціатором благодійництва у суспільстві, а з іншого – сама є отримувачем благодійних коштів, бо живе на пожертви вірних. І по-третє, вона сама безпосередньо займається благодійною діяльністю
   Церква буде займатися соціальною робото у тих сферах, де вона може зробити це ефективніше, застосовуючи власні ресурси як більш гнучка структура, яка пов’язана з місцевою громадою. Там, де Церква є душею місцевої громади – ефективність соціальної роботи зростає у рази .
У своїй роботі я розглянула основні засади благодійництва, розкрила суть питання роботи благодійної організація. Крім цього я описала економічні та соціальні чинники ефективності роботи благодійництва, які суттєво впливають на загальну картину сучасного взаємозв’язку між суспільством та благодійною організацією.
  Отже, ефективність діяльності благодійної організації – це її властивість, пов’язана зі здатністю організації формувати свої цілі з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов функціонування та досягати необхідного результату шляхом використання соціально схвалених засобів. Підсумовуючи, необхідно зазначити, що благодійність потрібно розглядати як складову фінансової політики та політики соціального зростання.
     Добровільно формовані громадські інститути, зокрема благодійні організації, діють на самоврядних засадах, служать інтересам усього суспільства, а їхня діяльність ґрунтується на вимогах закону, який визначає межі втручання держави. На мою думку, фінансова політика держави та благодійні організації в основній своїй суті повинні збігатися, бо одна й друга мають спрямовуватися на досягнення суспільного благополуччя. Сьогодні потрібно усвідомити, що для досягнення найбільшої соціально-економічної ефективності необхідно добиватися збігу  інтересів держави та громадськості.
Тому, на мій погляд, гармонізувати ситуацію в суспільстві, відновити принципи солідарності між державою та членами суспільства можуть благодійні організації, які своїм прикладом мають спонукати  до створення національного багатства, а в окремих випадках – до його добровільного повернення. Водночас досвід фінансової діяльності благодійних об’єднань засвідчує необхідність провадження виваженої грошової політики сучасними благодійними організаціями, яка є важливим чинником їх подальшого існування. В Україні необхідно сформувати міцну законодавчу базу для розвитку благодійних організацій, адже вони виконують вагомі соціальні функції і є важливим чинником розвитку суспільства. Благодійництво завжди потребує партнерської підтримки і участі некомерційних організацій.